Отець Віталій, вітаю! Розкажіть про себе. Де Ви народилися і навчалися?
Народився я у 1989 році в Івано-Франківській області, що на Західній Україні, в сім’ї священника. Хрещений у дитинстві, тому ще з самого малечку твердо вирішив ким хочу бути в майбутньому — священнослужителем.
Після закінчення школи у 2006 році вступив до Київської духовної семінарії, пізніше продовжив навчання в духовній академії, де у 2014 році захистив кандидатську дисертацію на тему:«Реставрація церковних старожитностей Російської імперії 18-19 ст.» Майже всі мої однокурсники стали священниками, а двоє з них уже в єпископському сані.
У 2019 році закінчив Уманський національний університет садівництва за спеціальністю «Захист і карантин рослин».
Чи відрізняється навчання в духовних школах від навчання у світському закладі?
Так, звичайно. Духовні школи — це навчальний заклад, де загартовується не тільки тіло, а й дух насамперед. На відміну від світського закладу, в семінарії та академії студенти мають чіткий розпорядок дня, несуть різноманітні послухи, що теж спрямовано на формування та духовний розвиток майбутнього священника.
Як складалося Ваше подальше життя?
Ще під час навчання в академії я одружився. З майбутньою матушкою Ольгою познайомилися в Києві, хоча ми народилися і проживали в одному селі Старі Кути на Прикарпатті, проте там не були знайомі і не знали один одного. І таке буває в житті (посміхається).
На другому курсі Київської духовної академії 21 вересня 2012 року на престольне свято Академічного храму Київських духовних шкіл я був рукоположений у сан диякона, а 23 листопада того ж року у соборному храмі Свято-Пантелеімонівського жіночого монастиря у Феофанії – в сан священика. Обидві хіротонії звершував приснопам’ятний Блаженніший Митрополит Володимир (+2014).
На початку 2013 року направлений на служіння у Свято-Ольгинський собор. Особливо запам’ятався мені перший день мого служіння 24 лютого. То був день пам’яті святого благовірного князя Всеволода, Псковського чудотворця, в честь якого освячений перший храм. Він же і є небесним покровителем нашого почесного настоятеля собору протоієрея Всеволода Рибчинського. Перші емоційні переживання, відчуття десятиліттями намоленого місця, велич собору справили на мене незабутнє враження. За 8 років служіння в нашому соборі отримав безцінну практику. Особливо надихає та навчає життєвої мудрості приклад отця Всеволода, а саме його вміння спілкуватися з людьми, його будівничий досвід, завдячуючи якому ми всі служимо і молимося сьогодні у такому красивому соборі.
Нещодавно указом Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія Ви були призначені ключарем Ольгинського собору. Як цей новий послух змінив Ваше життя?
З одного боку це велика честь, а з іншого – відповідальність. Проте кожен християнин знає, що все людині від Бога посилається, тому все варто приймати з вдячністю і розумінням того, що у житті кожного з нас є покликання, яке ми зобов’язані усвідомити і реалізувувати, щоб дати гідну відповідь перед Богом. Мій послух полягає у тому, щоб кожного дня забезпечувати та контролювати богослужбове і господарське життя на парафії, просвітницьку та соціально-благодійну діяльність. А це потребує належної уваги та зосереджених зусиль, адже щодня собор відвідують сотні прихожан, а у нашому штаті працюють близько 70 чоловік.
Розкажіть, будь ласка, кілька слів про щоденне богослужбове життя собору та просвітницьку діяльність на парафії.
Перш за все зазначу, що у Свято-Ольгинському соборі несуть послух 10 священників та 5 дияконів, а настоятелем являється єпископ — владика Віктор. Це чи не найбільший штат серед парафіяльних храмів м. Києва. Божественна Літургія у соборі звершується щоденно, а у недільні та святкові дні ми служимо ранню та пізню Літургії.
Всі клірики ревно виконують свій послух, який, перш за все, зосереджується на богослужінні, але доповнений участю у будівельно-ремонтних роботах, освітній діяльності серед молодого покоління наших прихожан, щоденними господарськими справами.
Ось, наприклад, з ініціативи нашого настоятеля єпископа Віктора та благословення Блаженнішого Митрополита Онуфрія з липня місяця цього року ми розпочали видання «Ольгинської газети», яка також готується до друку трудами наших кліриків.
Парафія собору приймає участь у підтримці дитячих будинків, щотижня ми годуємо малозабезпечених. Богослужіння у соборі супроводжується співом трьох хорів, ми маємо і дитячий хор та ведемо недільну школу. До речі, з вересня місяця наші діти та підлітки розпочнуть заняття недільної школи у нових відремонтованих аудиторіях у приміщенні дзвіниці, що стало можливим завдяки пожертвам небайдужих людей. Відремонтовано близько 250 квадратних метрів, що дає нам можливість цьогоріч прийняти більшу кількість дітей, сформувати гуртки рукоділля для хлопців та дівчат. Також при соборі діє молодіжний клуб «Ковчег», в рамках якого розглядаються різноманітні питання з метою духовного просвітництва молодого покоління.
Є ще чимало проектів, які ми маємо на меті втілити в життя, якщо буде на те воля Божа та Господнє благословіння.
Дякую, отець Віталій, за спілкування. Божого благословіння Вам та усім нам в трудах.
