65 років Великої Перемоги!

IMG_1799

Героям — честь і слава,

Героям – пам'ять вічна,

За небо чисте і безхмарне,

Подяка від усіх нас!

Не знайдеться більше тих слів, щоб виразити усю глибину подяки нашим ветеранам, які відстояли нашу Батьківщину у роки фашистської навали. Вони своїм подвигом, своїм життям довели сенс великої перемоги у Великій Вітчизняній війні. Ми живемо у незалежній державі, і наші діти вільні люди.

З кожним роком ветеранів все менше і менше. Це вже літні люди їм вже за 80 років. Здавалося б пройшли страхіття війни, пережили голод, холод, відбудовували країну із руїн і ніщо їх не зламало: мужньо в бій і мужньо після бою.

Наші діти на щастя не знають, що таке війна, але повагу та пошану до цих героїв виховати треба нам – дорослим.

IMG_18029 травня 2010 року з благословення настоятеля Свято-Ольгинської церкви – протоієрея Всеволода Рибчинського, відбувся молебень біля пам’ятника загиблим воїнам, що знаходиться у Кончій Заспі.

Загін скаутів та молодіжний клуб Свято-Ольгинської церкви на чолі з ієреєм Володимиром Тукало та дияконом Іоанном Діденко вшанували пам'ять героїв, які склали свої голови при обороні Києва.

Історія цього місця не залишила байдужими ні дорослих ні дітей. Молилися усі разом, і треба було бачити зосереджені обличчя дітей, які відчували усю серйозність моменту.

З проповіді о. Володимира:

IMG_1785Господь сказав: «немає більше тої пожертви, як хто живот свій покладе за други своя!» За часів радянської влади життя в країні було не з легких. Був і голод і холод, була несправедливість. В любий момент могли прийти і заарештувати когось з твоїх близьких, без будь яких пояснень. Люди жили в страху. Але коли прийшов ворог, вони не задумуючись пішли захищати свою Батьківщину. Вони принесли себе в жертву. Ті, хто пожертвував собою заради ближнього, потрапляють у царство небесне. Стають у воїнстві Божому поряд із Ангелами.

IMG_1775Ми з вами живемо у фантастичному світі, який маємо завдяки їм. Якби вони цього не зробили, можливо все було б інакшим, можливо ми б не народилися, наші мами, тата, рідні так і не зустрілися б. А завдяки пожертві цих героїв, ми вільні і живемо в країні, яка розвивається. Хтось може сказати, що це було давно. От якби я там був, я теж би був героєм. Але ж героєм можна стати і тепер, прямо зараз, сьогодні, кожний день. Треба тільки почати робити добрі справи, бути чесним перед самим собою, перед своїми

близькими. Тато, мама, брат, сестра, тьоті, дяді – всі, хто нас оточує, потребують нашої уваги, нашої любові, нашої турботи. Щоб це їм надати, треба пожертвувати собою, своїми силами, відірвати частинку себе і віддати їм, просто так, безкоштовно. Це і буде наша пожертва, яку ми можемо приносити кожного дня. А це важко.

Дехто може сказати: от якби на війні. Але ж війна сьогодні і зараз. Нас оточують духи злоби, які хочуть полонити нашу душу, щоб ми поклонялися бісам і своїй плоті. А протистояти цьому можна лише підкоряючи свою волю волі Божій, виконуючи Його заповіді.

Через добрі справи: дітям слухатися дорослих, дорослим через любов та взаємоповагу один до одного. Це важливо. Ця боротьба ніколи не припиняється в світі. А ці воїни-герої нехай будуть для нас прикладом самопожертви, прикладом волі і високої самоорганізації. Амінь.

Маємо надію, що ці зернятка патріотизму та любові до своєї Вітчизни все ж таки дадуть свої сходи у душах молодого покоління.

Вічна пам'ять загиблим воїнам!

IMG_1797 IMG_1815 IMG_1851

Комментарии запрещены.

Наш предстоятель УПЦ
Жовтень