Пішов із земного життя поет Юрій Тітов

Юрій ТітовЗ глибоким сумом повідомляємо, що 21 жовтня пішов з життя поет Юрій Тітов.

Юрій Миколайович Тітов народився 12 вересня 1980 у м. Києві. Закінчив Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» за фахом «Журналістика, видавнича справа та редагування». Юрій тяжко хворів на церебральний параліч, але притому віддано займався поезією розкриваючи свій талант для людей.

Автор збірок поезій: «Вічний шлях», «Обличчям до небес», «Під вічним горінням свічі», «Моя душа не може не співати», «У святім ореолі», «Зачароване диво», «Я за Вас помолюся…», книжок для дітей: «Наш край», «Бігла стежечка до лісу», пісенних альбомів: «Зву тебе я золотою долею», «По дорозі добра».

Кавалер ордена Преподобного Іллі Муромця. Лауреат премій Кабінету міністрів України. Лауреат літературно-мистецької премії імені Дмитра Луценка «Осіннє золото», лауреат міжнародних і Всеукраїнських конкурсів та радіофестивалів: «Осіннє рандеву», «Прем’єра пісні», «Рідна мати моя», лауреат православного фестивалю «Благодатне небо».

Член НСПУ з 2000 року.

Висловлюємо глибокий жаль і щирі співчуття родині та близьким Юрія.
Вічно вдячні за мудрість і поезію.
Царство Небесне та вічна пам'ять.

ВЕЛИКОДНІ

І. ЖИТТЯ І СМЕРТЬ

Ось я стою один на висоті,
Де сиві гори, чисті водограї.
Упізнаю Ісуса на хресті.
Не плачу, бо про Воскресіння знаю.

Ось-ось і я зірвусь і полечу.
Вмощусь на хмарі – поблизу від Бога.
“Я відлітаю!..” – світові кричу.
Й вертаюся до рідного порога.

Життя і смерть,
Вони – єдине ціле.
Умовність тимчасова, та й усе.
Не голосіння жде від нас могила,
А хто їй гарну квітку принесе.

ІІ

Коли безодня упаде в безмежжя,
То я відчую це стрімке падіння.
Коли в висотах будуть сяять вежі,
То я злечу, як Боже Вознесіння.

Високих крил небесне поєднання
Зіллється, ніби образ негасимий.
І від появи до мого зникання
Світ запалає співами моїми.

Полями все раптово завесніє,
Від злив не буде ні краплин, ні сліду,
Лиш вітерець між вітами повіє –
Чекайте, люди, голосний Великдень!

Уже нестримно небеса радіють:
Окраєць сонця землю не залишить.
Отак господня незборимість діє,
Яка у Бога щедрістю сильніша.

І я без Бога , а ні до порога!
У кожній хаті, щоби віра квітла,
Нехай звучить так вірно і не вбого,
За всіх людей благаюча молитва.
Юрій Тітов

Наш предстоятель УПЦ
Листопад